СПІШНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до спі́шний. — Ого! Отець-карлючка вже нанизу! Хоч маленький, але спішненький,— обізвався Тарасій (Н.-Лев., III, 1956, 379).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 534.