СПІРИ́ТКА, и, ж. Жін. до спіри́т. — Я спіритка й маю єднання з духами (Н.-Лев., IV, 1956, 246); — Вона питала дух Пушкіна, чи довго ще будуть окупанти.. Каже, що Олександр Сергійович відповів якимось жартом.. Хіба не осточортіють йому всі ці спіритки,— зітхнув Серьожка (Гончар, IV, 1960, 74).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 531.