СПІ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до спі́льник. — Шукаю спільницю. — В якому ділі? — спитала пані (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 260); Марія була спільницею Шури у думках і прагненнях (Собко, Вогонь.., 1947, 87); [Норма:] За вашу любов він віддячив вам тим, що зробив вас спільницею свого злочину (Галан, І, 1960, 423).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 529.