СПІВЧУТЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. співчутли́вий. [Спартак:] Свою ти справу робиш непогано, Поранені тебе не раз хвалили За догляд, за співчутливість… (Дмит., Драм. тв., 1958, 42); Дитячі стосунки з тваринами — це ціла школа людяності, співчутливості (Хлібороб Укр., 5, 1971, 35); Мстислав закінчив читати, торкнувся вуса і глянув на Дмитрія. В цьому погляді вловив Дмитрій співчутливість і рішучість (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 211).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 522.