СПІВЧУТЛИ́ВО. Присл. до співчутли́вий. Семен глянув на порожній Фільчин рукав, співчутливо сказав: — Важко тобі тепер (Шиян, Баланда, 1957, 104); Завзято копала [Леся] ями і не помітила, як долоні взялися пухирями.. — Боляче? — співчутливо спитала Майя (Хижняк, Невгамовна, 1961, 3); Цілу ніч кричала дитина, місця собі не знаходила.. От чому зібрались казахи й співчутливо зітхають (Донч., І, 1956, 121); Уляна довго зосереджено і співчутливо дивилася в зблідле обличчя своєї подруги (Сміл., Зустрічі, 1936, 88); Федір Петрович співчутливо похитав головою: — Доспівався ти, Йване, видно, до ручки (Збан., Єдина, 1959, 213).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 522.