СПІВУМИ́СНИК, а, ч., книжн. Співучасник у злочинному замірі; спільник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 520.