СПІВРОБІ́ТНИК, а, ч.

1. Той, хто працює разом із ким-небудь, допомагає йому в якійсь справі.— Я мушу дякувати долі, що придбав такого цінного співробітника і товариша,— тепло відгукнувся Бутаков (Тулуб, В степу.., 1964, 244); О. С. Попов разом зі своїм найближчим співробітником Петром Миколайовичем Рибкіним створив радіопередавач, здатний випромінювати досить потужні радіохвилі (Наука.., 3, 1959, 16).

2. Особа, що працює в якійсь установі; службовець. Співробітник пішов, забравши газети, а Начко лишився сам (Фр., VI, 1951, 259); Школа двокласова [двокласна], гарна, з начальства ніхто не заглядає, співробітники — учителі — хороші (Вас., IV, 1960, 37); Годинник пробив шість.., співробітники прокуратури почали розходитись (Кучер, Трудна любов, 1960, 234); // Особа, що бере участь як автор у роботі періодичного або багатотомного видання. [Острожин:] Ах, от, Оресте Михайловичу, щоб не забути! Наша редакція дуже інтересується мати вас своїм постійним співробітником (Л. Укр., II, 1951, 15); Відповідь була втішна: ..оповідання таки буде видрукуване, і Свиньїн надсилає Гоголеві журнал, як своєму співробітникові (Полт., Повість.., 1960, 436).

Науко́вий співробі́тник — посада працівника науково-дослідної установи, а також особа, що займає цю посаду. Організувався Науково-дослідний інститут в Козлові, з’явились наукові співробітники (Довж., І, 1958, 489); Євгенія Григорівна працювала науковим співробітником в інституті генетики (Донч., V, 1957, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 519.