СПІВПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади. Після Діоклетіана управління державою перейшло до його співправителів. Між ними зав’язалась довга боротьба, яка закінчилася перемогою імператора Константина (Іст. стар. світу, 1957, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 519.