СПУ́ЧУВАТИ, ує, недок., СПУ́ЧИТИ, ить, док., перех.

1. Випинати горбом, горбами, робити випуклим. Вода спучила лід.

2. спец. Збільшувати об’єм.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 617.