СПУСТО́ШУВАТИСЯ, ується, недок., СПУСТО́ШИТИСЯ, иться, док.

1. Ставати безлюдним або малолюдним. Єремія побачив, що треба змінити спосіб діяння, щоб часом його слободи не спустошились зовсім вкрай, до решти. Він заборонив вішати людей (Н.-Лев., VII, 1966, 27); // Ставати схожим на пустелю. Земля переднього краю вигоріла під снарядами, почорніла, спустошилась (Гончар, III, 1959, 388).

2. перен. Морально знесилюючись, стомлюючись, втрачати здатність, бажання до активних дій. Марина не те, щоб заспокоїлась, а якось спустошилась: весь хід розмови між ними двома — це було наче кружляння в якомусь зачарованому колі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 144).

3. тільки недок. Пас. до спусто́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 616.