СПУ́ДЖУВАТИСЯ, ується, недок., СПУ́ДИТИСЯ, иться, док., діал. Лякатися. Спудився цирульничина [цирульник], Кинув.. палку й торбу, Сам же — подавай бог ноги! (Фр., XII, 1953, 172); Аничка спудилася: — Я, паноченьку, більше не… те, я… (Март., Тв., 1954, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 611.