СПУ́ДЖЕНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до спу́дити. Здавалося [Юрі],.. що гори розсуваються перед ним, ліси та чагарники біжать, мов отари чорних овець, спуджені вовком (Фр., IV, 1950, 424).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 611.