СПРОВОЛО́КА, присл., діал. Повільно, протяжно. — Гм, чому ні. Но до чого ж то все іде? — питав спроволока Андрій (Фр., VIII, 1952, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 603.