СПРАЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., заст.

1. перех. Скасувати. Звався він Тиміш Іванович і був дяком у нашій церкві. До нас тоді його надано, як у Макухах спразнили церкву, то звідти він переведений (Вовчок, VI, 1956, 217).

2. неперех. Провести якийсь час святково, не працюючи. П’ятницю спостила, неділю спразнила (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 596.