СПРА́ГЛО. Присл. до спра́глий 1-3. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 5); Муравйов потягся рукою до чиєїсь фляги,.. спрагло напився з неї нахильці (Гончар, Таврія.., 1957, 403); Ожина спрагло п’є вологу, Щоб зацвісти в погожі дні (Шпорта, Вибр., 1958, 56); Ще лице у чистім полі В бурях не засмагло, — Та про честь, бої за волю Мріє серце спрагло (Мас., Київ. каштани, 1954, 144).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 595.