СПРА́ВЖНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до спра́вжній. Саме тепер, побачивши її вже заміжньою, притихлою і змарнілою від сімейних турбот та переживань, Гриня відкривав собі Тамару у її справжності, в її самозречній подружній вірності (Гончар, Тронка, 1963, 120); Вимогою правдивості і справжності, чесності і безкомпромісності у житті і мистецтві звучить заключний рядок вірша [І. Муратова] «Репліка на диспуті»: «Хай всі сурми сурмлять по-справжньому» (Рад. літ-во, 8, 1958, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 591.