СПО́ХІВ, хо́ву, ч., діал. Схил. На обривистім спохові Чорної гори побачив [Іванко] двох людей (Фр., VIII, 1952, 317); По легкім спохові бляшаного даху збіг [Панталаха] на сам [самий] краєчок (Фр., II, 1950, 259).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 583.