СПОСТЕРІГА́Ч, а, ч.

1. Той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось. Спостерігачі усілись на партах, музиканти групувалися по кутках (Збан., Малин. дзвін, 1958, 177); Лезо.. сокири виблискувало на сонці сріблястим промінчиком, приковуючи до себе напружену увагу цікавих спостерігачів (Кир., Вибр., 1960, 322); Ні один історик, коли він хоче бути з народом, не може займати «нейтральне» становище, не може бути лише спостерігачем, а повинен стати активним бійцем (Укр. іст. ж., 2, 1960, 31); // Особа, яка за професією або за дорученням займається спостереженням за ким-, чим-небудь. Броунов [П. І.] почав свою трудову діяльність у Головній географічній обсерваторії, спочатку спостерігачем, а згодом — фізиком (Видатні вітч. географи.., 1954, 103); Спостерігачі природи.. нотують у своїх записниках, коли прилітають ластівки, коли озивається перший соловейко (Рильський, Веч. розмови, 1964, 61); Ми [футболісти] були цілком готові, все визначили точно, і тоді наш спостерігач помітив три зелених ракети (Ю. Янов., II, 1954, 29).

2. військ. Той, хто стежить за діями ворога, вносить поправки в наведення гармат під час стрільби. Поки що ніяких ознак появи ворога спостерігачі не помічали (Збан., Незабутнє, 1953, 18); — Ворожа артилерія сильно б’є по моєму участкові,.. очевидно, десь є гарний пункт для ворожого спостерігача (Ю. Янов., І, 1958, 112); Видимість тут [у горах] стала набагато краща, ніж на рівнині. Тому наводчикам і спостерігачам, які звикли відзначати відстані в умовах рівнини, тут ці відстані здавались меншими від справжніх (Гончар, III, 1959, 114).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 580.