СПОСТЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся; мин. ч. спостері́гся, спостерегла́ся, ло́ся; док., діал.

1. Помітити. Так роздумуючи, Целя й не спостереглася, коли була вже близько поштового будинку (Фр., II, 1950, 310).

2. Опам’ятатися. Вибила дев’ята година.. Він [адвокат] аж тепер мов спостерігся (Фр., II, 1950, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 579.