СПОКІ́ЙНО.
1. Присл. до спокі́йний 1, 2, 4. Вода в зеленому плесі стояла спокійно (Томч., Готель.., 1960, 12); Спокійно дихала земля, від радості ясна (Гонч., Вибр., 1959, 330); Капітан встав, умився і почав одягатися, звільна, спокійно (Фр., VI, 1951, 440); — Посидь, Левку, спокійно (Стельмах, І, 1962, 280); Високоногий бузько чалапав спокійно по багнистих плесах сіножаті (Кобр., Вибр., 1954, 156); Орля сиділо тихо, спокійно, і коли Жайсак вийшов, спустивши полог юрти, заплющило очі й заснуло (Тулуб, В степу.., 1964, 144); Говорив коваль розважно й спокійно, а сам, як хмара, похмурий — такий уже є (Головко, II, 1957, 221); Маковейчик хапає кабель в руки і біжить уздовж лінії. Доки лінія йде байраком, Маковейчик відчуває себе спокійно (Гончар, III, 1959, 57); А почне мені дріматись, Я під голови м’якеньку, Щоб було спокійно спати, Підгорну мою рученьку (Щог., Поезії, 1958, 254); Ніч минула спокійно, а ясний холодний день і зовсім заспокоїв село (Коцюб., II, 1955, 95); Соломія поралась коло печі, баба доглядала дитини. Сім’я жила тихо та спокійно (Н.-Лев., VI, 1966, 373).
◊ Не дава́ти спокі́йно спа́ти кому — турбувати, бентежити кого-небудь. А тут, як на те, ще й особливе діло, важне діло, що давно вже клопоче їх голову, не дає спокійно спати (Мирний, III, 1954, 258); [Партизани:] Тебе, Асан, чекали. Та без тебе ми також не давали паничам спокійно спати! (Голов., Осінь.., 1938, 48); Спокі́йно мо́же спа́ти — хто-небудь може заспокоїтися, не турбуватися про щось. Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом (Коцюб., II, 1955, 228); [Кай Летіцій:] Але в життя думки ті не перейдуть, на те занадто наш Руфін філософ, і цезар наш спокійно може спати (Л. Укр., II, 1951, 364).
2. у знач. присудк. сл. Тихо, без метушні, без шуму. Був чудовий липневий ранок.. Скрізь було тихо, спокійно (Коцюб., І, 1955, 215); Якусь мить довкола було тихо й спокійно (Смолич, І, 1958, 57); // Мирно, без громадських безпорядків. В околиці Житомира було ще спокійно, але вже звідусіль доходила чутка про страшні козацькі загони. Богданове військо вже побідно йшло після Корсунської битви од Білої Церкви на Гончариху і прямувало на Волинь (Н.-Лев., VII, 1966, 161).
3. у знач. присудк. сл. Без тривог, без переживань. Мені тут, у п. Ольги, дуже добре.. і дуже спокійно (Л. Укр., V, 1956, 342); Так солодко, спокійно… Не встав би й на суд страшний, не звівся б і до долі… (Коцюб., II, 1955, 27).
Спокі́йно на се́рці (на душі́) у кого — хто-небудь перебуває у стані душевної рівноваги, душевного спокою. Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня — і дух полонини віяв тоді над ним та кликав у гори. Ставало спокійно і тепло на серці (Коцюб., II, 1955, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 562.