СПОКА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., заст. Закаятися, заректися. — Не хвалися, дитино, бо не гаразд хвалитись.. Бо як в недобру годину похвалитись, то можна й спокаятись… (Вовчок, VI, 1956, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 560.