СПОЖИВА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. тому, хто прагне тільки до задоволення власних потреб. В цій писанині його зробили ошуканцем, який, спекулюючи на споживацьких настроях, роздуває свій авторитет і експлуатує багатство землі (Стельмах, Правда.., 1961, 445); Антиподом Чіпки [в романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»] є дрібний власник Грицько.. В цьому образі майстерно розкрито найтонші відтінки психології представника зашкарублого дрібного власника, що живе виключно своїми споживацькими інтересами (Іст. укр. літ., І, 1954, 390); Зображуючи тонке розуміння і сприймання мистецтва народом і, особливо, народними талантами, Шевченко підкреслює суто споживацьке ставлення дворян до мистецтва, їх байдужість і черствість до явищ мистецтва і його творців (Мист., 2, 1966, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 559.