СПЛЮ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сплю́щити. — Тільки переступив поріг, як побачив дідизного старця.. Руки — як курячі ніжки, спина стулилась з грудьми, і так увесь висох, як сплющений чорнобривчик між листами псалтиря (Стор., І, 1957, 151); Ми бігли мимо паровоза, що лежав на боці, сходив парою, неначе конав, мимо нагромаджених безладною купою потрощених вагонів,— то сплющених, то розламаних надвоє (Кол., На фронті.., 1959, 98); Очі йому були міцно сплющені (Ткач, Жди.., 1959, 25); // у знач. прикм. Крізь сплющені очі Давид бачить, як перед ним золотою комашнею товчуться зорі (Стельмах, І, 1962, 482).

2. у знач. прикм. Плоский від здавлювання, натискування, удару і т. ін. Мідяні труби простягали .. покручені кінці, сплющені, зм’яклі, наче стоптані кишки (Коцюб., II, 1955, 94); В піднятім смерчами грунті мелькають, поблискуючи, сплющені.. казанки (Гончар, III, 1959, 365); Коло бочки валялася сплющена снарядна гільза (Кучер, Голод, 1961, 442); // Який має форму чогось стиснутого, придавленого зверху. Плющихами.. звалися баштові рушниці, з широкими на кінці і сплющеними гирлами (Стар., Облога.., 1961, 31); Обличчя у нього було якесь пташине, з великим сплющеним носом (Коз., Гарячі руки, 1960, 46); Навколо нього журно шуміли колоски, маленькі, сплющені, ніби вимолотив хтось на пні (Цюпа, Назустріч.., 1958, 447); Плоди кабачків довгі, циліндричні, у патісона — сплющені, за формою подібні до тарілки або дзвіночка (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 277); Тіло у видри сплющене, розширене до хвоста. Хвіст теж сплющений, сильний (Знання.., 1, 1970, 29); Найточніші виміри показали, що Земля сплющена біля полюсів і здута біля екватора. Це результат її обертання навколо осі (Наука.., 8, 1956, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 544.