СПЛЮ́СНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сплю́снути. Вийшов Адам Антонович — волохата, куца доха на ньому, синє галіфе з-під дохи видніється,.. дорога шапка, «пиріжком» сплюснута з боків… (Ряб., Жайворонки, 1957, 138).

2. у знач. прикм. Який має форму чогось стиснутого, придавленого зверху; плескатий. На.. возі, засланім килимом, понуро сидить несолонський голова Хома Слонь, з небритим, сплюснутим лицем (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 334); Гарбузи бувають різної форми (кулеподібні, сплюснуті, циліндричні), різного забарвлення (Укр. страви, 1957, 209); Іван, лежачи животом на сплюснутому матраці, прикусивши язика, виводив на краю газети якісь слова (Збан., Сеспель, 1961, 293); Мозаїка — вірусна хвороба.. Листя [цибулі] стає гофрованим, сплюснутим,.. звисає вниз (Хлібороб Укр., 5, 1969, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 544.