СПЛО́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до сплощи́ти.

2. у знач. прикм. Який має форму чогось стиснутого, придавленого зверху; приплюснутий. Моїм безпосереднім сусідом.. був якийсь Волянський — тихий та спокійний хлопчик, з головою так видовженою і сплощеною з боків, як я не бачив ні в кого потому (Фр., IV, 1950, 226); Форма гальок.. здовжена, веретеноподібна, дещо сплощена (Геол. ж., XVI, 4, 1956, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 542.