СПЛАНУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спланува́ти.

2. Розташування окремих частин чого-небудь стосовно одна одної. Він придивлявся не тільки до загального спланування парку, але і до кожної рослини зокрема (Ле, Право.., 1957, 101).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 536.