СПЛАВ1, у, ч. Складна речовина, що утворюється здебільшого при твердінні рідких систем з двох або кількох елементів (перев. металів). У сучасній техніці широко застосовуються різноманітні сплави, одержані з двох, трьох та більшої кількості металів і неметалів (Цікава хімія, 1954, 16); На основі алюмінію створено сплави, які втроє легші, ніж сталь, і водночас міцніші за неї (Наука.., 9, 1956, 5); Рязанов над силу молотив колотушкою по дзеркальних вічках контейнера.. Дзеркала були вилиті з товстого гнучкого сплаву і ніяк не піддавалися (Логв., Давні рани, 1961, 47); // перен. Поєднання різних елементів, частин і т. ін. чого-небудь. На нас дивилась мозаїка дна: фіолетові плями густих водорослів [водоростей], блакитні очі підводних пісків, стара бронза і темно-синя емаль, що зливались в один вогняний сплав (Коцюб., II, 1955, 289); Урочисто грав духовий оркестр. В найскладніших звукових сплавах, у зіткненні мотивів, мідних сурм, голосів, литавр і нових пісень народжувалась народна героїчна симфонія перемоги нового життя на землі (Довж., І, 1958, 93); В поезіях Шевченка маємо органічний сплав різнорідних елементів народної творчості з його, Шевченковим, яскравим, винятково образним словом (Рад. літ-во, 1, 1966, 85).
СПЛАВ2, у, ч.
1. Дія за знач. спла́вити, сплавля́ти2 1. Ліс треба було рубати вище по ріці, там спуск хороший, зате сплав колод коштував дорого (Кол., Терен.., 1959, 300); В цьому році раніше від звичайного почався сплав лісу по стрімкій гірській річці Черемош (Рад. Укр., 19.III 1958, 8); // Сплавний промисел. Тут побирають усі гроші, бо в Вижниці сидять ті промисловці, що тримають сплави; тут же ті гроші пропиваються (Хотк., II, 1966, 383); В Ільнику на причалі робітники сплаву навантажували платформи лісом (Чорн., Визвол. земля, 1950, 56).
2. Пліт із сплавного лісу. Лісові підприємці.. почали висилати [Бовкуна] зі сплавами до Журавна, ба й до Окопів, повіряючи йому продаж дерева (Фр., III, 1950, 48); — А що вже сплави збивати та гонити, то рівні йому в цій роботі поміж нас не було (Мур., Бук. повість, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 534.