СПИЧАКУВА́ТИЙ, а, е. Який формою, зовнішнім виглядом нагадує спичак (у 1 знач.). Торішні високі будяки стояли настовбурчені й колючі і не хотіли поступатись молодим, що гнали спичакувате пагіння із землі (Цюпа, Краяни, 1971, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 512.