СПЕРЕЧА́ННЯ, я, с. Дія за знач. спереча́тися. Він не любив Комашка за самостійність його вдачі, за його завсідні сперечання й опозицію і… за його чесність (Н.-Лев., V, 1966, 307); Він почав пригадувати відвідування батька іншими робітниками, гарячі їхні сперечання, часто до пізньої ночі, про те, хто кого переможе на війні (Панч, Синів.., 1959, 42); Радіють [батько й син] іноді просто й щиро — від життя, від того кипіння щоденного в розмовах і сперечаннях,.. бо все їм болить, як робиться щось не до ладу (Мик., II, 1957, 90); Вона була рада, що сестри там.. не було,— все ж би вона заважала трохи своєю розмовою та сперечанням (Л. Укр., III, 1952, 498); // рідко. Полеміка. Є ще немало таких філософів, які.. мають пристрасть до теоретичного сперечання, до голої дискусії в пресі (Тич., III, 1957, 494).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 499.