СПАСІ́ННЯ, я, с.

1. розм. Дія за знач. спасти́ 1 і спасти́ся 1. — Для спасіння Києва всі погляди були звернені на нас. Я взявся за справу (Довж., І, 1958, 184); [Герцог:] Мій канцлере, спасіть мене! Спасіть!.. Я всю державу за спасіння дам! (Крот., Вибр., 1959, 589).

2. розм. Можливість врятувати кого-, що-небудь або врятуватися; вихід з небезпечного, скрутного становища; рятунок, порятунок. — О, праця святе діло! В ній і мораль, в ній спасіння моралі жіночої! (Н.-Лев., VI, 1966, 61); Скочив [Марусяк] на коня — і.. кинувся в шумливі, киплячі хвилі. «Тепер уже спасіння!» (Хотк., II, 1966, 247); Зрозуміла Катерина, що пропозиція Сулімана не брати сестер з матір’ю у свій дім — це її спасіння (Вільде, Сестри.., 1958, 509); // Те, що рятує від чого-небудь. [Виходцев:] Тільки й спасіння, як почнеться тривога. Тоді хоч бомби змушують вас сидіти тихо (Коч., II, 1956, 388); В це люте холодних вітрів голосіння.. тільки й спасіння — Зіщулитись дужче в своєму кутку (Перв., II, 1958, 293).

◊ Нема́ (нема́є) спасі́ння — те саме, що Нема́ (нема́є) спа́су див. нема́. — Взяла, дурна, та й вискочила заміж за припадочного Петьку Козолапа… А воно, трясця, як розпилося, вірите, спасіння нема… (Зар., На.. світі, 1967, 67).

3. заст. За релігійними уявленнями — рятунок від вічних мук у загробному житті. Він говорив,.. що добрим людям бог дасть спасіння, а грішних будуть чорти мучити в пеклі (Н.-Лев., III, 1956, 86); У світлиці було тихо. Ушнипившись у євангеліє, там сиділо двоє дідів і шукало спасіння у святім письмі (Тют., Вир, 1964, 512); Про що розповідала книжка? ..Коли б від цього навіть залежало спасіння душі — однаково недужа була сказати (Ю. Янов., II, 1958, 143); // жарт. На городі бузина — пов’яло коріння, А хто мене поцілує, заробить спасіння (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 493.