СПАРДЕ́К, а, ч., мор. Верхня легка палуба на трипалубних суднах XIX — початку XX ст. або палуба середньої надбудови на суднах сучасної конструкції. Гасом, потім гарячою водою з милом шмарували спардек (Ткач, Жди.., 1959, 12); Антон Васильович піднімається на спардек, його широка долоня впевнено лягає на штурвал (Літ. Укр., 13.VІІ 1965, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 489.