СПАРАЛІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех. Док. до паралізува́ти. Страшне зворушення, що запанувало нею в останніх хвилинах, спаралізувало цілковито її уста (Коб., II, 1956, 318); Одчай залив розум [Анатоля], спаралізував дихання (Кач., II, 1958, 382); Цинізм цього чоловіка спаралізував мене (Вільде, Пов. і опов., 1949, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 489.