СПАНІКО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Охоплений панікою. Спаніковані мадяри і поліцаї вибігали з хат роздягнуті і босі (Кучер, Дорога.., 1958, 137); Спаніковані обивателі причаїлися за глухими віконницями (Панч, На калин. мості, 1965, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 488.