СПАМ’ЯТА́ТИСЯ, а́юся, а́єтся, док., розм. Те саме, що опам’ята́тися. Все це сталось так несподівано й чудно, що Іван не встиг спам’ятатись (Коцюб., II, 1955, 347); Спам’ятався він тільки тоді, коли Васьков спинив машину біля гусачівської школи, в якій містився санбат (Перв., Дикий мед, 1963, 343); Ми ще й досі не спам’яталися після нашого нескінченного сходження нагору (Загреб., Переходимо.., 1971, 24).

Не спам’ятатися, як… — не встигнути й відчути, як… Микола й не спам’ятався, як минув той другий місяць [відпочинку], як прийшов день, коли треба було залишати ліс з його радощами і вертатись додому (Гжицький, У світ.., 1960, 99).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 487.