СОРОЧИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до сорочи́на 1. Личко [у Оленки] бліде, сорочинка обстрьопана… плаче бідна (Тесл., З книги життя, 1949, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 467.