СОРОКО́ВИЙ, а, е.

1. Числівник порядковий, відповідний до кількісного числівника сорок. Брати Столярови докінчували вже чи не сороковий рейс з кінця в кінець Третього Малого провулка (Смолич, V, 1959, 114).

2. заст. Те саме, що сорокавіде́рний. Качали [робітники] на вірьовках сорокові бочки (Мирний, II, 1954, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 464.