СО́ПКА, и, ж. Горб або невисока гора округлої форми. Далекосхідна тайга проноситься під літаком тисячами кучерявих сопок (Довж., І, 1958, 111); В долинах уже стелилися тіні, а далекі золоті сопки, облиті сонцем, все ще горіли й горіли, як вічні (Гончар, III, 1959, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 462.