СОЛІ́СТКА, и, ж. Жін. до солі́ст. Ще недавно лунав у театрі [Київському оперному] чарівний голос Галини Олійниченко, а тепер наша вихованка — солістка Великого театру СРСР (Мист., 3, 1959, 14); Жінка чекала того вечора, коли молоду срібноголосу співачку випустять солісткою і назовуть її ім’я (Вол., Місячне срібло, 1961, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 444.