Про УКРЛІТ.ORG

солонкуватий

СОЛОНКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що солонува́тий. З моря тягнув теплий солонкуватий вітер (Собко, Шлях.., 1948, 179); Недалеко Чорне море, і від нього приносять вітри солонкувату вогкість (Кир., Вибр., 1960, 116); Припадав [Сашко] щокою до понурої теплої морди, по якій котилися.. великі кінські сльози, такі ж солонкуваті, як і в людей (Юхвід, Оля, 1959, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 451.

вгору