СОЛОДИ́ТИ, джу́, ди́ш, недок., перех. і без додатка.

1. Робити солодким або солодшим, додаючи цукру, меду, варення і т. ін. «Скільки цукру?» — Скажуть діти, Коли будуть солодити Кашу на столі (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 47).

2. спец. Пророщувати зерно на солод; перетворювати в солод. Солодити ячмінь.

3. перен. Давати насолоду. Буржуа і кардинал Справляють свій останній бал.. Сплелися всі, хто кат свободі, Кому вино солодить шлунок, Хто хоче на чужий рахунок Ходити в злоті, у шовках… (Сос., І, 1957, 461).

◊ Солоди́ти ду́шу чию, кому — утішати кого-небудь. Він став солодити свою душу гульнею та горілкою… (Мирний, II, 1954, 291).

4. перен. Робити легшим, приємнішим; скрашувати. — Вони [твори Гавлічка] так легко підходять і під наші народні мелодії,.. вони солодили мені не одну гірку хвилю в житті, додавали мені сили і сміливості не в одній тяжкій пригоді (Вітч., 5, 1956, 143).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 446.