СОЛОВ’Ї́НО, присл. Подібно до солов’я; як у солов’я. Голос Зіньковича зазвучав сильніше, а потім враз пішов угору-вгору, задзвенів солов’їно (Збан., Малин. дзвін, 1958, 230); Пісня, мов крилами, лине й одною тобою сія… А серце співа солов’їно: «Маріє, Маріє моя!» (Сос., Так ніхто.., 1960, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 445.