Про УКРЛІТ.ORG

соболь

СО́БОЛЬ, я, ч.

1. Невелика хижа тварина родини куницевих із темно-коричневим або темно-бурим шовковистим пухнастим хутром. Останнім часом соболь так розплодився, що ріст його доводиться обмежувати. Бо соболь — хижак і знищує білок (Знання.., 9, 1969, 17); Бувало і соболя бив [Чепиж], і куницю (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 146).

2. Хутро цієї тварини; виріб із такого хутра. — Коли слідом за мною вся жіноча половина глядачів корчилась в істеричнім нападі, то се звалося моїм «тріумфом», і сибірські багачі дарували мені соболі й самоцвіти (Л. Укр., III, 1952, 704); На гусарах були кунтуші оксамитові, підбиті шовком й облямовані дорогими соболями (Н.-Лев., VII, 1966, 218); * У порівн. В мене брови — як той соболь (Щог., Поезії, 1958, 81).

3. розм. Ласкаве називання чоловіка (перев. при звертанні). — Козаченьку, мій соболю! Візьми мене із собою — Помандрую я з тобою! (Чуб., V, 1874, 84).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 433.

вгору