Про УКРЛІТ.ORG

собкати

СО́БКАТИ, аю, аєш, недок.

1. Вигукувати «соб», повертаючи волів або коней ліворуч. Хто [з чумаків] на воликів собкав, хто покрикував на двох верблюдів та сумну віслючку, що плентала за валкою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 25).

2. ким, перен., розм. Те саме, що помика́ти 1. Відколи світ стоїть, так ведеться, що багатії, як хотять, так і собкають бідаками (Чорн., Визвол. земля, 1959, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 432.

вгору