СНІГОВІ́ЙНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що снігові́й. — І куди він хоче їхати по такій заметі? А тут не нині, то завтра жди нової сніговійниці (Фр., III, 1950, 263); В горах ще зима. Шугають холодні вітри, лютують сніговійниці (Вітч., 2, 1964, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 424.