СНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. снува́ти. В такий час [наприкінці літа] природа, здається, до всього чуйно, тривожно прислухається і чітко тримає над землею кожний звук: і дівочу пісню, і скрип воза,.. і те снування коників, що неначе найнялися і таки зіткали над лугами живу, але невидиму сітку зі своєї музики (Стельмах, І, 1962, 603).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 429.