СНОПИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до сніп. Яринка потягла великий ліщиновий сніп на горбок. Важкий снопище був, і дівчинка зупинилась відпочити (Донч., IV, 1957, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 428.