Про УКРЛІТ.ORG

сновида

СНОВИ́ДА, и, ч. і ж. Те саме, що луна́тик. Сльоза, в самій білизні, босий, з мокрими ногами, нагадував у темному бору сновиду (Панч, На калин. мості, 1965, 212); Левко побоюється дивитися на місяць, бо тоді сновидою станеш і в місячні ночі будеш без пам’яті ходити по селу (Стельмах, II, 1962, 124); *У порівн. Цілий день Бліда ходила [дівчина], мов яка сновида (Л. Укр., І, 1951, 181); Цілу ніч не спалося — тинявся сновидою коло школи (Вас., Талант, 1955, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 428.

вгору