Про УКРЛІТ.ORG

смітити

СМІТИ́ТИ, смічу́, смі́тиш, недок.

1. Розкидати або губити сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (Кроп., І, 1958, 71); [Онука (голосніше):] Я питаю, хто це тут смітить та сіє завжди бур’яни? (Вас., III, 1960, 263).

2. перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів і т. ін. Дюрант вирішив чекати і слухати. Може, серед тих слів, якими так смітив Колінз, випаде вигребти йому зернину (Рибак, Час.., 1960, 601).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 408.

вгору