СМУТНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати смутним. Батько усе ходив по дорогах і вертався сивіший та похмурніший; мати усе смутніла і слабішала (Вовчок, І, 1955, 242); У сутіні хмарної ночі Щораз блідий місяць зника; Смутніють щораз твої очі, Вродлива дівчино морська (Л. Укр., IV, 1954, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 420.