СМОЛО́ВИЙ, а, е, рідко.

1. Те саме, що смоли́стий. Запалала при смереці смолова ялиця: горить моя досадонька, мов сухая глиця (Л. Укр., І, 1951, 203); Там, де скелі кам’яні стояли, Лягли смолові запахущі шпали (Дор., Єдність, 1950, 56).

2. Те саме, що сосно́вий. — У тебе хата дубовая, У мене смоловая (Чуб., III, 1872, 148).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 416.